Історія сіл Андрівської сільської ради

Андрівка - село, центр сільської ради Бердянського району до складу якої входять села Трояни і Полоузівка. 

Розташоване село на обох берегах річки Кільтичія за 25 км в північно-західному напрямку від м.Бердянська, за 7 км північно-західному напрямку від с.Дмитрівка, за 9 км від нашого села в північно-східному напрямку розташоване с.Новотроїцьке.

На відстані 2 км від центра села розташована залізнична станція Трояни.

Через село проходить шосейна дорога, що зв’язує село з містами Бердянськ, Мелітополь і Звапоріжжя. В північно-східній частині села збереглися залишки кладовиськ  «гробків» татар, котрі проживали тут в ХVII ст. до заселення цієї місцевості болгарами. Через село проходить кристаличний щит, котрий розташований  в північно-східній частині села, на правому березі р.Кільтичія. На поверхню землі виходять тверді породи мігматиту та гранитів В цьому місці відкрито кар’єр і добувається велика кількість будівельних матеріалів. На глибині 30-40 метрів залягає крупно-зернистий розовий граніт, подекуди він виходить на поверхню.

Основна національність сел Андрівської сільської ради – болгари.

Ключовою галуззю сільгосппідприємств є зернове господарсто.

На території розташовані підприємства: 

в с.Трояни:

• ПАТ «Троянівський елеватор»
• ПСП АФ «Восток»
• ПСП АФ "Союз"
• Цех збереження та переробки зерна ПСП АФ «Росія»
• ЗФДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного        матеріалу"
• Бердянська сортодослідницька державна станція
• Троянська ЗОШ І-ІІІ ст.
• Троянський ДНЗ
• Троянський сільський клуб
• ФАП
• Комунальне підприємство "Андрівський сількомунгосп"
• ТОВ "Вариор"

  в с.Андрівка:

• Андрівська сільська рада
• ВАТ Оріхівський кар’єр формованих матеріалів
• Андрівська ЗОШ І-ІІІ ст.
• Андрівська лікарняна амбулаторія
• Андрівський БК
• Центр розвитку національної культури
• Андрівська МПО
• ДП "Запоріжжя Агро"
• ТОВ "Агрофіма Даков"
• ПСП АФ "Росія"
• ДП "Бердянський лісгосп"

в с.Полоузівка:

• ПП «Войніков і Ко» 
• Полоузівський ФП

Історія виникнення с. Андрівка така. До 1860 року в Бердянському та Мелітопольському уїздах нараховувалась 97 ногайських поселень. Ногайці, більша частина яких жила в Бердянському уїзді, займались переважно вівчарством, кочуючи з місця на місце. З розвитком землеробської колонізації була спроба примусити ногайців жити на одному місці. Французський емігрант граф де Мезон, призначений приставом ногайських орд, у відповідь на відмову ногайців перейти на осідлість, спалив усі ногайські кібитки і примусив ногайців тікати. В 1861 р. ногайці вибули за межі Росії (Н.П. Сточній Запорізька область» «Запорізьке книжково-газетне видавництво, 1963 р. с. 67-70).

На спустошених землях засновувались болгарські колонії, в тому числі і село Андрівка, яке було засноване в 1862 р із переселенців з Бесарабії. До 1862 р на цьому місці був ногайський аул Конджегали. (Державін «Болгарские колонии в России», с.11)

Перші мешканці села прибули сюди з села Трояни, що знаходилось в Бесарабії, їх вожаком був Андрій. Коли приїхали вони на постійне місце життя, більша їх частина побажала назвати село в честь свого вожака – АНДРІВКОЮ. Та ж частина, котра не бажала перейменовувати село, заснувала село ТРОЯНИ, котра межує з селом Андрівка. 

Організовувати перехід в Росію колоністів, які знаходились в князівстві Молдова Строганов А.Г. доручив Палаузову Н.Х. по прізвищу якого названо село ПОЛОУЗІВКА.

Основним заняттям населення було вівчарство та землеробство, а головною технікою землеробів були дерев’яна борона і плуг.

В селі працювала лише одна початкова школа, з чотирма вчителями. В ній навчались не більше 60 учнів, 80 % населення було неграмотне. Клубів і бібліотек зовсім не було.В центрі  села знаходилась Свято-Нікольська церков.

Восени 1917 року в селі було створено сільську раду.

Класове розшарування почалось з перших років поселення і вже до початку Жовтневої революції більша частина населення стала малоземельною або безземельною, тому ця частина населення з радістю зустріла Жовтневу революцію і брала в ній участь.

В 1918 році в селі було засновано волосну раду, головою якої був Кара Опанас Миколайович, а з 1922 р – Назаров Михайло Сергійович.

В 1918 році  розстріляний дроздовцями член І-ї Бердянської ради – Кіорпе Микола Петрович, уродженець с.Полоузівка, також в 1918 р  створено комітет незаможних селян «КНС» , першим головою КНС був Пеліванов Костянтин Дмитрович. Члени КНС вели боротьбу з куркульством. В цьому ж році створена партійна ячейка. За час радянської влади з числа бідняків і батраків вийшло чимало знатних людей: Колесніков Василь Семенович – полковник авіації, Малярчук Микола Дем*янович – кандидат наук викладач Львівського університету, Апостолов Леонід Григорович – кандидат наук, викладач Дніпропетровьського університету, Бакарджиєв Вячеслав Георгійович – адмірал флоту, викладач військово-морської академії м. Ленінград.

На сьогоднішній день мешканці Андрівської сільської ради пишаються своїми земляками: 

• Кюрчев Володимир Миколайович – ректор Таврійського державного агротехнологічного університету.
• Грабчилєв Анатолій Степанович - художник, 1950 р.н., який мешкає в м. Запоріжжя, уродженець с. Андрівка.
• Чердаклієв Володимир Савелійович, 1958 р.н., уродженець с.Трояни, мешкає в РФ м. Калінінград, працює у Калінінградському юридичному інституті внутрішніх справ Росії, зам. начальника інституту, полковник міліції, кандидат юридичних наук, доцент та інші.